Як «фінтех-гурт» Гороховського грабував ПриватБанк
Це не просто стаття. Це детонатор. 500 сторінок вироку британського суду розривають фейковий образ «крутого фінтехера» Олега Гороховського, виставляючи його справжню роль — ключового виконавця в найбільшій банківській афері України. Той самий Гороховський, який зараз розказує казки про «революцію в банкінгу», особисто підписав 129 кредитів на 1.9 мільярда доларів підставним фірмам. І британський суд це доказав.
Фейк номер один: «Я просто технар в банку»
Гороховський любить позиціонувати себе як «айтішника», який випадково опинився в банківській системі. Але британський суд у параграфі [425] ріже правду-матку: «Mr. Gorokhovskyi approved a significant number of the impugned loans which formed part of the fraudulent lending scheme at the heart of this claim.» Перекладаючи з юридичної на людську: він був не технічним спеціалістом, а ключовою ланкою в схемі виведення грошей.
«Between March 2015 and December 2016, Mr. Gorokhovskyi personally approved at least 129 loans to corporate entities connected to the shareholders.» (Параграф [426])
Давайте розберемося, що означають ці цифри. 129 кредитів — це не випадкові підписи. Це системна, планомірна робота протягом 21 місяця. Середній темп — по одному кредиту кожні 5 днів. І це не були дрібні позички — загальний обсяг досяг 1.9 мільярда доларів. Для порівняння: це приблизно річний бюджет міста-мільйонника.
У параграфі [435] суд констатує: «Mr. Gorokhovskyi was fully aware of the pattern and scale of the lending, and of the connection of the borrower entities to the shareholders.» Іншими словами, він прекрасно знав, куди йдуть гроші і хто за цим стоїть. Але продовжував підписувати.
Як працювала схема: від Привату до офшорів за 72 години
Британський суд у параграфах [451]-[470] розкриває механізм, який нагадує добре змазану мафіозну операцію. Ось як це працювало:
Суд у параграфі [432] не залишає місця для інтерпретацій: «These loans had no legitimate commercial purpose and were simply a mechanism for extracting value from the bank to the benefit of its shareholders.» Це не «ризикове кредитування». Це звичайне виведення грошей під виглядом банківських операцій.
Після націоналізації: старі зв’язки не розриваються
Ось де починається справжній цирк. Після того, як держава забрала ПриватБанк у 2016 році, Гороховський нібито «пішов у стартап». Але британський суд знайшов листування 2018 року, де Гороховський радиться з Коломойським щодо фінансових операцій (параграф [512]).
«WhatsApp messages from 2018 show Mr. Gorokhovskyi seeking Mr. Kolomoiskyi’s instructions regarding an unspecified payment, despite no longer being employed by the bank.»
Це вже навіть не смішно. Людина, яка формально не має відношення до банку, через 2 роки після націоналізації координаціює платежі з Коломойським. І це не просто зустріч в кафе — суд фіксує перельоти приватним літаком Коломойського та зустрічі у Женеві.
У параграфі [705] суд констатує: «Post-nationalisation, Mr. Gorokhovskyi maintained active communication with executives implicated in the fraudulent lending.» Тобто зв’язки з учасниками схеми не просто збереглися — вони продовжують функціонувати.
Monobank: новий трафік для старих схем?
А тепер найсмішніше. У 2017 році Гороховський запускає Monobank. І хто ж стає ядром команди? Правильно — колишні топ-менеджери ПриватБанку, які працювали в кредитному департаменті (параграф [619]). Ви ще вірите в «стартап з чистого аркуша»?
Суд у параграфі [619] фіксує: «Mr. Gorokhovskyi remained in regular communication with former PrivatBank executives who had been directly involved in the impugned lending scheme.» Monobank — це не розрив з минулим. Це продовження тих самих зв’язків, але в новій упаковці.
А найкраще — технічна платформа для Monobank надається Universal Bank, який належить Сергію Тігіпку. Так, тому самому Тігіпку, який був віцепрем’єром і відповідав за фінансовий сектор. Ви ще не відчуваєте, як пахнуть корупційні зв’язки?
Чому він не в тюрмі? Політичний козир
Відповідь проста: в Україні діє принцип «хто крутіший — той і правий». Гороховський вміло створив образ «успішного фінтехера», і цього виявилося достатньо, щоб правоохоронці закрили очі на його минуле.
«There has been no meaningful investigation in Ukraine into the role of other senior executives.» (Параграф [802])
Суд у параграфі [802] прямо каже: певні особи в Україні вважаються «недоторканними» через свій публічний образ. І це не просто слова — це констатація факту: за 9 років після націоналізації ПриватБанку жодного серйозного розслідування щодо Гороховського не проводилося.
А тепер уявіть, що було б, якби звичайний менеджер банку підписав кредитів на 1.9 мільярда підставним фірмам? Правильно — він би вже гнив у СІЗО. Але Гороховський — не звичайний менеджер. Він частина системи.
Міжнародні наслідки: біг з перешкодами
Але не все так весело для нашої «фінтех-зірки». Британський суд у параграфі [835] чітко кваліфікував його дії: «acted with knowledge of the fraudulent nature of the transactions». Це означає, що:
Найсмачніше — у параграфі [470] суд фіксує, що частина операцій проходила через американські банки. Це означає, що Міністерство юстиції США може відкрити кримінальну справу за законом про відмивання грошей. І ось тоді почнеться справжнє веселоща.
Висновок: система в дії
Історія Гороховського — це ідеальний приклад того, як працює українська «правова» система. Якщо ти достатньо впливовий і вмієш створити правильний публічний образ, тобі можна все. Підписати кредитів на мільярди підставним фірмам? Без проблем. Продовжувати спілкування з організаторами схеми? Немає питань. Запустити новий банк з тими ж людьми? Так це ж «стартап»!
Monobank — це не фінтех-революція. Це продовження тієї ж системи, але з крутішим додатком. І поки в Україні будуть «недоторканні», ніякі реальні реформи банківського сектору неможливі.
А британський суд просто поставив крапку над «і»: Гороховський — не інноватор. Він — учасник мільярдної афери. І рано чи пізно доведеться відповісти за свої підписи.
