Як художниця Оксана Юрченко створює світ, де дитинство не закінчується
У нашому світі, де новини часто звучать, як де дорослість диктує жорсткі правила, є острівці, де можна просто бути — собою, дитиною, щасливим. Один із таких світів створює художниця Оксана Юрченко. Вона не просто малює. Вона будує казку. Але не ту, де треба рятувати принцес і долати чудовиськ. А ту, де все навпаки — де принцеса може бути грибочком, щастя — це гарна мушля, а головний супергерой — це звичайна равлик, що не боїться бути собою.
«Я малюю світ, у якому хочеться жити. Світ, у якому немає жорстокості, тривоги, загроз. Там — лише тепло, доброта й барви», — каже Оксана. І коли дивишся на її роботи, одразу розумієш: це не втеча від реальності. Це її перетворення.
Оксана Юрченко, українська художниця, що малює казку
Картини Оксани схожі на ілюстрації до дитячих книжок, яких ніхто ще не написав. І, здається, саме це робить їх такими живими. У них не потрібно читати текст — у них текст народжується сам, просто від погляду. Кожна істота — від краба до кота на дні океану — має свою історію, свій характер, свої мрії. Бо тут немає «другорядних персонажів» — усі важливі.
Її роботи з серії «Підводний світ» — це фантазійна глибина, в якій не темно, а затишно. Там закохані морські зірки обіймаються хвилями, рибки грають у хованки, а кіт товаришує з китом — не тому, що це логічно, а тому, що це можливо. У цьому світі все про ніжність і прийняття.
«Магічний ліс», інша її серія, ще один вимір дитячої душі. Тут грибочки радяться, котофеї мандрують у пошуках будиночка, равлики обирають між пригодами і спокоєм. Але все це — не просто милий декор. Це — дзеркало життя. У цих історіях Оксана малює ключі до розуміння себе, до права бути різним, до м’якої сили доброти.
Її персонажі — це не героїні коміксів із надздібностями. Їх суперсила — це здатність відчувати. Равлик може бути щасливим, навіть якщо повзе повільно. Кіт — хоч і рудий, але добрий, хоч і смішний, але глибокий. Грибочок — той самий, що шукає щастя, — мандрує лісом і питає кожного: «А що для тебе щастя?» І кожен відповідає по-своєму: одні кажуть — це сонце, інші — спокій, треті — друзі. І раптом стає ясно: щастя — це не формула. Це — відчуття.
«Я хочу, щоб дитина, гортаючи сторінки моєї книжки, відчувала себе улюбленою, захищеною. Щоб вона розуміла — щастя можливе, і воно зовсім поруч», — пояснює художниця.
Саме тому сьогодні Оксана працює над авторською збіркою казок — перш за все для своїх дітей. Але врешті-решт — для всіх дітей України. Тих, які зараз живуть між тривогами й розгубленістю, які так потребують тепла. Це не просто малюнки. Це емоційна підтримка, це терапія фарбою.
Ілюстрації йдуть не за текстом, а попереду нього — саме вони породжують слова, а не навпаки. А ще — вірші. Бо часто після малюнка народжується рядок, потім другий… І от уже персонаж має не лише обличчя, а й голос. А дитина — не лише історію, а й розуміння.
Ці картини — це не втеча у фантазію, а спроба побудувати реальність. Там, де ми, дорослі, давно зневірились, Оксана наполегливо творить альтернативу. Не як ілюзію, а як надію. Бо її живопис — це не декоративність, а цінності. Її персонажі — це не пейзаж, а емпатія. А її виставки — це не про художній ринок, а про нагадування: казка не закінчується з віком.
Вона бере участь у виставках, бо вірить: навіть п’ять хвилин біля доброго зображення — це вже шанс на перезавантаження. Це вже простір, де можна зітхнути глибше, усміхнутись, повірити в чудо. Іноді — лише на мить. Але цього достатньо.
Сьогодні, коли світ кидає виклики, а дитячі очі бачать більше, ніж мали б, мистецтво Оксани Юрченко — це той м’який голос, який каже: «Я з тобою. Я тебе бачу. Світ — не лише темний. Він ще й світиться зсередини».
І, можливо, саме така фарба — ніжна, фантазійна, добра — здатна врятувати не менше, ніж броня.
Сторінка мисткині в Instagram @_art_oksana_kyiv
