Геннадій Корбан, прикриваючись «державністю», пограбував Україну через аферу з «Дніпроцивільпроектом»

Організована державна зрада на тендері

Те, що сталося 23 травня 2025 року в системі Prozorro.Продажі, — це не приватизація, а зухвалий публічний грабунок, у якому державу не просто пограбували — її використали як інструмент пограбування. Йшлося про продаж стратегічного об’єкта — державного інституту «Дніпроцивільпроект», що володіє земельними ділянками в центрі міста й має величезну цінність для ринку нерухомості. На торги подалися 15 компаній, але боротьба між ними була ілюзією. Вся процедура — театралізована афера, організована за наперед спланованим сценарієм. Сценарист — Геннадій Корбан. Виконавці — його кишенькові структури, які розіграли роль «конкурентів».

ТОВ «Українська будівельна корпорація» та ТОВ «ДВС ГРУПП» — фактично дві фасадні прокладки одного бенефіціара. Перша компанія подала високу ставку — понад 100 мільйонів. Друга — значно нижчу. Потім перша була «раптово» дискваліфікована, і об’єкт перейшов у руки дешевшої, але також пов’язаної структури. Це — не збіг, а класичний приклад «відкритої змови» на торгах. Результат — держава втратила мінімум 40 мільйонів гривень, реальна ринкова вартість активу була навмисно занижена, а результат — наперед погоджений.

Публічне шахрайство під охороною тіньових керівників

Геннадій Корбан — організатор схеми, неофіційний господар Дніпра. Хоча формально він позбавлений громадянства, реального покарання не зазнав. Його контроль над містом, тендерами, підрядами, судами і навіть гуманітарними фондами залишається залізним. Приватизація інституту — черговий крок у послідовному демонтажі державної власності на користь його групи.

Ігор Коломойський — соратник і стратег, медіа-захисник і політичний дах Корбана. Саме його зв’язки допомагають зливати справи і паралізувати спроби реального слідства. Без Коломойського жодна з таких афер не дійшла б до фінального акту безкарності.

Борис Філатов — мер, який зображає «незалежного», але діє виключно як політичний і адміністративний фільтр. Усі схеми Корбана у Дніпрі здійснюються лише за мовчазної згоди, а часто — прямої участі його офісу. Бюджетні розпилювання, тендери, будівництво, логістика — усе йде через систему, яка заточена під конкретного бенефіціара.

Святослав Олійник — чиновник-сірий кардинал, що відповідає за легалізацію рейдерських угод через юридичні механізми. Саме він зводить кінці з кінцями в паперах, він затирає правду в реєстрах і допомагає прикривати сліди. Він — нотаріальний мотор цієї схеми.

Prozorro як інструмент прикриття державного мародерства

Система Prozorro, створена як символ прозорості, перетворилася на ідеальний інструмент приховування корупції. В її механізмах не лише не виявляють змови — вони їх автоматично легалізовують. Замість чесної конкуренції — алгоритм, що перетворює тіньові договорняки на законний результат. Історія з «Дніпроцивільпроектом» — лише чергова крапка в довгій лінії державних злочинів, замаскованих під процедури.

Антимонопольний комітет — не реагує. Фонд держмайна — мовчить. СБУ — закриває очі. НАБУ — імітує слідство. Прокуратура — саботує розгляд. Ніхто не покараний. Бо це — не просто афера, це — спільно узгоджена державно-кримінальна операція, де всі відомства мовчать синхронно. Як хор, який грає по нотах одного режисера.

Актори одного й того ж злочину: Корбан і його 10-річний шлях розкрадання

Приватизаційна афера з інститутом — лише одна з десятків схем, якими займався Корбан. З 2014 року він постійно фігурує у схемах розпилу на військових фондах, у фіктивних тендерах, в аферах із нерухомістю, у спробах підкупу виборців, у фальшивих структурах, які працюють на війні лише як ширма. Його бізнес — це організоване вилучення бюджетних коштів і державних активів під прикриттям «громадської діяльності». Усі його проекти — це фактично легалізоване шахрайство.

Його улюблені методи: підставні тендери з єдиним учасником, підрядники-прокладки, які зникають через місяць після виконання робіт; забудови в зелених зонах із погрозами активістам; судові позови проти журналістів; використання гуманітарки для відкатів. І, що найгірше, — мовчання з боку держави, яка дала йому право продовжувати.

Фінал: не просто схема, а війна проти України в середині України

Корбан не просто краде. Він знищує фундамент довіри до держави. Якщо держава дозволяє людині без громадянства керувати торгами, вигравати тендери, оформлювати власність, створювати псевдооргани оборони — значить, держава зламалась. Вона більше не бореться за себе. Вона стала інструментом власного пограбування.

Корбан, Коломойський, Філатов, Олійник — це не політичні гравці. Це — фігури на шахівниці великого державного грабунку, де перемога не в розвитку, а в тому, скільки вдасться вкрасти до чергової зміни влади. Їхній головний актив — страх, контроль, зв’язки, медіа. І поки вони керують — країна в облозі. Не лише від ворога ззовні. А ще більше — від ворога всередині. Від гангрени, що має ім’я: Корбан.