В Україні тривалий час діяла розгалужена мережа шахрайських кол-центрів, орієнтованих на громадян Туреччини та країн ЄС. СБУ нещодавно провела масштабну спецоперацію та викрила міжнародну мережу шахрайських колцентрів. Під виглядом легальних сервісів оператори пропонували інвестиційні платформи чи «вигідні товари», отримували передоплати та зникали з грошима. Суми виманених коштів обчислюються десятками мільйонів доларів.
Мережа шахрайських кол-центрів доїла громадян Туреччини та ЄС. Це був справжній конвеєр обману: під соусом «інвестиційних платформ» чи «супервигідних товарів» з людей витягали передоплати, після чого гроші зникали без сліду. Суми вимірювалися десятками мільйонів доларів, а офіси з підставними табличками в центрі Києва продовжували штампувати дзвінки, наче нічого не сталося.
Мозком цієї піраміди була туркеня Коч Сердем — більш відома як Асмі або Бахар. Це не якась там «кухарка схем», а справжня диригентка афери: вона особисто писала тексти розмов, контролювала фінансові потоки та вибудовувала мережу офісів-фантомів. Її роль — не другорядна, а ключова: без Сердем ця махіна б не працювала так злагоджено. Зрештою її таки схопили й випхали з України в буквальному сенсі — запакували на літак і відправили назад у Туреччину, без права повернення.
На папері це назвали «примусовим поверненням», але по суті — депортація небажаної особи. Питання інше: чи зустрінуть її в Туреччині правоохоронці, чи знову «прикриють» справу. А тим часом для України ця історія виглядає дико ганебно: роками в столиці діяли «фабрики дзвінків», які грабували іноземців, тоді як державні органи робили вигляд, що нічого не відбувається. Депортація однієї шахрайки проблему не вирішує — офіси й далі працюють. І поки в Києві говорять про «боротьбу з шахрайством», насправді йде банальна гра на публіку: обдирають сотні людей щодня, а репутаційні втрати перекладають на плечі країни.
ФОТО: Коч Сердем (Асмі або Бахар), організаторка шахрайського бізнесу
Цією пірамідою керувала громадянка Туреччини Коч Сердем — більш відома як Асмі або Бахар. Вона була не просто менеджером, а справжнім «мозком» афери: писала сценарії дзвінків, вела фінансові потоки, будувала мережу «офісів-фантомів».
Її затримали й у буквальному сенсі викинули з України — посадили на літак у напрямку Туреччини без права повернення.
ФОТО: Копія Листа ДМС про екстрадицію Коч Сердем
Формально це назвали «примусовим поверненням», але на практиці — її депортували як небажану особу. Чи зустрінуть її турецькі правоохоронці, чи спустять справу на гальмах — невідомо. Але вже сам факт такого скандалу б’є по репутації: Україна і Туреччина називають себе стратегічними партнерами, а тут виявляється, що тисячі турків роками оббирали з київських офісів.
ФОТО: Çağrı Öztürk, спільник Коч Сердем
Поруч із Коч Сердем працював відомий турецький аферист Çağrı Öztürk. Його старі «фокуси» стали легендарними: він продавав по телебаченню iPhone, а люди отримували в коробці дитячі іграшки. Разом із Сердем він розробляв схеми, які через українські кол-центри обманювали сотні людей щодня.
Попри депортацію Сердем, шахрайська мережа не припинила існування. У розпорядженні редакції є список адрес у Києві, де й надалі працюють «фабрики дзвінків»:
Депортація Коч Сердем не вирішила проблему: кол-центри працюють далі. Це створює серйозні репутаційні ризики: поки Україна публічно демонструє боротьбу з шахрайством, насправді «фабрики дзвінків» і далі оббирають іноземців. Для Туреччини ліквідація цієї мережі — справа честі, для України — перевірка на зрілість і здатність закривати транснаціональні афери, а не лише депортувати окремих фігурантів.
Ось конкретика, яка ріже по живому. Попри пафосні звіти СБУ, шахрайські «фабрики дзвінків» у Києві працюють далі, наче нічого й не було. Сотні операторів щодня обзвонюють турків і європейців, втирають їм про «інвестиції» чи «суперзнижки» й витягують останнє. І все це відбувається не десь у підвалах — а в звичайних бізнес-центрах і офісних будівлях у самому серці столиці.
Ось адреси, за якими й досі крутиться цей шахрайський конвеєр:
— вул. Миколи Лєскова, 9
— вул. Нижній Вал, 15
— просп. Тараса Шевченка, 48а
— вул. Лінійна, 17
— вул. Коновальця, 36д
— вул. Лєскова, 4
— вул. Ігорівська, 11
— Ярославський проспект, 58
— вул. Старокиївська, 4
— просп. Голосіївський, 132
Звідси щодня йдуть дзвінки з солодкими обіцянками та липовими «акціями». Людей за кордоном продовжують оббирати, наче це приватний бізнес «під дахом», а не кримінал міжнародного масштабу.
Факт депортації Сердем виглядає радше як спроба «спустити пар», аніж реальна зачистка. Бо якщо ці адреси працюють і далі, значить, хтось у Києві добре заробляє на тому, щоб прикривати цей бізнес. І поки турки та європейці лишаються без грошей, Україна отримує ще один удар по репутації: замість реальної боротьби маємо показуху й демонстративне вигнання однієї аферистки.
Для отправки комментария необходимо войти на сайт.